Таємні кола іконокластів — так називають себе ті дослідники ікон, які поставили собі за мету зупинити діяльність вісників, а отже, й сам катаклізм, — більш-менш погоджуються в тому, що Дитина-Старець є своєрідною прадавньою силою, яка, принаймні частково, належить до світу духів, але має й астрофізичне походження. Її зовнішність змінюється залежно від умов освітлення: під прямим світлом вона виглядає як маленька дівчинка з довгим чорним волоссям, у темряві або тіні ж, починаючи з певного рівня сутінків, перетворюється на древню, згорблену, біловолосу жінку.
Схоже, що ця істота є втіленим, відщепленим фрагментом самого поняття часу. Коли з’являється дівчинка, в навколишньому середовищі спостерігається своєрідне «полегшене дихання»: живі істоти заспокоюються, покращується самопочуття, зростає родючість ґрунтів і худоби, а саме сприйняття часу ніби сповільнюється. Натомість у присутності старої жінки все відбувається навпаки: хвороби прогресують швидше, гниття поширюється, стабільні структури руйнуються, а у живих істот з’являються тривожність, стрес, що з часом переходить у агресивність.
Стару жінку пов’язують із багатьма глобальними й локальними катастрофами — зсувами, обвалами в шахтах, землетрусами — при цьому іноді перед самою подією на тому ж місці бачили дівчинку. Хоча ще ніхто не став свідком безпосереднього перетворення дитини на стару чи навпаки, дослідники переважно сходяться на думці, що йдеться про одну й ту саму «особу», попри те, що місця появи обох форм можуть бути віддалені одне від одного на великі відстані.
Однак останнім часом місця появи обох станів Дитини-Старця поступово зближуються. Деякі фахівці вважають також, що зростання кількості спадкових хвороб у світі є ще одним свідченням того, що ці дві форми рухаються одна до одної. Та ніхто не береться передбачити, що станеться, коли розклад і відродження поєднаються в одній точці Всесвіту…